Дванадцять пасток

Світ поділяється лише на чорне і біле. Успіх або провал, люблять або ненавидять. Середини немає.

"Якщо я не зроблю ідеально - значить, все провалено."

Маленька труднощі миттєво перетворюється на кінець світу. Уява домальовує найгірший сценарій.

"Начальник мовчить у листуванні - значить, мене точно звільнять."

Впевненість, що точно знаєш, що думає інша людина. Зазвичай думає вона погане. Про тебе.

"Вона подивилася на мене так - значить, думає, що я некомпетентна."

Одна подія перетворюється на вічний закон. Слова 'завжди' і 'ніколи' тут господарі.

"Я провалила одну співбесіду - мене ніколи не візьмуть на роботу."

Внутрішній голос, який постійно каже 'повинна'. Бути успішнішою, спокійнішою, кращою. За невиконання - провина.

"Я повинна була впоратися сама, без допомоги."

Все, що відбувається навколо, ти приймаєш на свій рахунок. Навіть погоду. Навіть чужий поганий настрій.

"Чоловік прийшов втомлений і мовчить - я точно щось зробила не так."

Дев'ять людей сказали 'дякую', один зробив зауваження. У голові залишається лише це зауваження.

"Всі хвалили презентацію, але один колега помітив друкарську помилку. Вечір зіпсований."

Відчуваю - значить, так і є. 'Мені тривожно' перетворюється на 'все справді погано'. Емоція стає доказом.

"Я відчуваю себе непотрібною - значить, я справді нікому не потрібна."

Один вчинок перетворюється на вирок особистості. Не 'я помилилася', а 'я невдаха'. Назавжди.

"Забула передзвонити подрузі - я жахлива людина."

Ти заздалегідь знаєш, чим все закінчиться. Погано. А навіщо тоді пробувати?

"Я точно не отримаю цю посаду, навіть подавати заявку безглуздо."

Хороше не рахується. 'Пощастило', 'випадковість', 'просто пожаліли'. Погане - ось воно справжнє.

"Мене похвалили, але це з ввічливості. Насправді робота слабка."

Ти порівнюєш свій чорний день з чужим святковим постом. І програєш. Завжди.

"Їй вже тридцять, а вона і будинок купила, і трьох народила, і бізнес відкрила. А я?"