Дванадцять пасток

Світ поділяється лише на чорне і біле. Успіх або провал, люблять або ненавидять. Середини немає.

"Якщо я не зроблю ідеально - значить, все провалено."

Маленька труднощі миттєво перетворюється на кінець світу. Уява домальовує найгірший сценарій.

"Начальник мовчить у листуванні - значить, мене точно звільнять."

Впевненість, що точно знаєш, що думає інша людина. Зазвичай думає вона погане. Про тебе.

"Колега подивився на мене так - значить, вважає, що я не даю ради."

Одна подія перетворюється на вічний закон. Слова 'завжди' і 'ніколи' тут господарі.

"Одна співбесіда пройшла невдало - мене ніколи не візьмуть на роботу."

Внутрішній голос, який постійно каже 'повинен'. Бути успішнішим, спокійнішим, кращим. За невиконання - провина.

"Мені слід було впоратися без сторонньої допомоги."

Все, що відбувається навколо, ти приймаєш на свій рахунок. Навіть погоду. Навіть чужий поганий настрій.

"Партнер прийшов втомлений і мовчить - точно через мене."

Дев'ять людей сказали 'дякую', один зробив зауваження. У голові залишається лише це зауваження.

"Всі хвалили презентацію, але один колега помітив друкарську помилку. Вечір зіпсований."

Відчуваю - значить, так і є. 'Мені тривожно' перетворюється на 'все справді погано'. Емоція стає доказом.

"У мене відчуття, що до мене нікому немає діла - значить, так і є."

Один вчинок перетворюється на вирок особистості. Не 'я помилився', а 'я невдаха'. Назавжди.

"Забув передзвонити другу - я жахлива людина."

Ти заздалегідь знаєш, чим все закінчиться. Погано. А навіщо тоді пробувати?

"Я точно не отримаю цю посаду, навіть подавати заявку безглуздо."

Хороше не рахується. 'Пощастило', 'випадковість', 'просто пожаліли'. Погане - ось воно справжнє.

"Мене похвалили, але це з ввічливості. Насправді робота слабка."

Ти порівнюєш свій чорний день з чужим святковим постом. І програєш. Завжди.

"У ровесників уже і будинок, і сім'я, і свій бізнес. А у мене?"